Суми

Головна / Райони

Райони

Від «города» до «Хіросіми»

Сумчани рідко кажуть «Ковпаківський» чи «Зарічний». Вони живуть на Хіміку, на Басах, на Луці, на «дев'ятці» чи на Роменці. Розповідаємо, звідки ці назви, які села й хутори поглинуло місто і що там тепер.

Поділ міста

Два офіційні райони й десятки неофіційних

Ще 1845 року Суми ділилися на п'ять частин, серед них Засумська, Перекопська, Новомістенська й Холодногірська. Їхні назви живуть досі. 1973 року місто поділили на два адміністративні райони, межею між якими став Псел: Зарічний охопив переважно лівий берег (мікрорайони, Харківську, Хіммістечко), Ковпаківський — правий.

Районні ради ліквідували 2000 року, районні адміністрації — 2013-го. З 2020 року Сумська громада єдина й поділена на старостинські округи, а до Ковпаківського району формально приєднали колишні Піщанську, Битицьку, Великочернеччинську та Стецьківську сільради. Статут громади, ухвалений 30 жовтня 2024 року, районів уже не згадує. Навесні 2025-го місто винесло на обговорення повну ліквідацію поділу, та назви досі живуть у районних судах, на мапах і в мові.

Суми з висоти: історичний центр над Пслом і багатоповерхівки за річкою.
Суми з висоти: історичний центр над Пслом і багатоповерхівки за річкою.Фото: Slobozhansky, CC BY-SA 3.0, Wikimedia Commons

Місцевості

Де живуть сумчани

«Город», Перекоп і Петропавлівська, Суми
Фото: Mic140, CC BY-SA 3.0

Покровська площа — серце старого «города».

Центр

«Город», Перекоп і Петропавлівська

з 1655 · Соборна, Воскресенська, Петропавлівська

«Городом» називали забудову в межах фортечних стін біля нинішньої Соборної, звідси старе «піти в город». Перекоп — це рів, який козаки 1658 року вручну прокопали між Пслом і Сумкою; його лінія збігається з вулицею Антонова. Петропавлівська понад сто років вважається найаристократичнішою вулицею: садиба Суханових, особняк Чорнобильського, реальне училище.

  • 13 квітня 2025 року, у Вербну неділю, дві балістичні ракети влучили саме в центр: за даними ОВА на 15 квітня, 36 загиблих і 127 поранених.
Засумка, Суми
Фото: Андрій Мозговий, CC BY-SA 4.0

Іллінська церква на Засумці.

Старе місто

Засумка

кінець XVII ст. · Іллінська, Засумська

Назва проста — «за Сумкою». Місцевість виникла наприкінці XVII століття й зберегла криве планування за рельєфом, не схоже на прямокутну сітку решти центру. 1845 року це одна з п'яти частин міста. Тут Іллінська церква, відома з 1704–1705 років, і Засумське кладовище. Після 1959 року, коли відкрили завод електронних мікроскопів, з'явилися п'ятиповерхівки.

  • Біля Іллінської церкви було кладовище XVII століття, а в окупацію 1941–1943 років — німецьке військове, за оцінкою історика Євгена Мурзи близько 800 поховань.
Холодна гора, Суми
Фото: Віктор Полянко, CC BY-SA 4.0

Головний корпус заводу Фрунзе, навколо якого виріс район.

Старе місто

Холодна гора

з 1660 · Металургів, Холодногірська, Британська

1660 року поруч зі старою фортецею виникло Нове місто, яке згодом поділили на Новомістенську й Холодногірську частини. Назву «Холодна гора» історик Євген Мурза пояснює холодними північними вітрами. Радянський Холодногірський район виріс навколо заводу Фрунзе й промвузла: з 1964 року тут будували типові панельні п'ятиповерхівки, а вигнутий будинок на Металургів місцеві звуть «Клюшкою».

  • Холодногірське кладовище біля залізниці закрите з середини XX століття.
Хіммістечко («Хімік»), Суми
Фото: Sasha India, CC BY 2.0

Хіммістечко у 2008 році.

Радянські

Хіммістечко («Хімік»)

з 1950-х · Харківська, площа Миру

Селище збудував хімічний завод: суперфосфатний завод з'явився серед колгоспних полів, а поруч — «робітниче селище», і лише згодом місто до нього «дотягнулося». 1953 року стояли два квартали з 37 цегляних двоповерхівок, 1953–1954 років — Палац культури «Хімік», 1958-го — школа на 680 учнів. У 1960-х тут з'явилися перші в Сумах великопанельні будинки й перший тролейбусний маршрут міста.

  • Тут ДК «Хімік», ринок Миру, парк Дурівщина й багато навчальних закладів.
  • 21 березня 2022 року через обстріл на «Сумихімпромі» стався витік аміаку; зона ураження — близько 2,5 км, місту загрози не було.
9-й, 10-й, 12-й мікрорайони — «Піски», Суми
Фото: Кирилл Фомин, CC BY-SA 3.0

Проспект Лушпи — головна вулиця мікрорайонів.

Радянські

9-й, 10-й, 12-й мікрорайони — «Піски»

з 1971 · проспект Лушпи

До другої половини XX століття східною межею міста був Псел, а за ним лежала заплава з болотами й хуторами. Номери мікрорайонів узяли з генплану 1961 року, а народна назва «Піски» з'явилася тому, що будинки ставили на піску, намитому з Псла й озера Чеха. Перша п'ятиповерхівка на Харківській — 1971 рік, проєкт забудови — 1974-й.

  • Озеро Чеха назване на честь поміщика Василя Чеха, а не Чехова.
  • 9 вересня молодь «дев'ятки» відзначає свій «день дев'ятки».
Замостя й Харківська, Суми
Фото: kailito, CC BY 3.0

Одне з Блакитних озер — колишній піщаний кар'єр.

Радянські

Замостя й Харківська

XIX ст. · за Харківським мостом

Землі за Пслом, які заселялися в XIX столітті, називали «Харківськими греблями», потім Замостям. На мапах початку XX століття Псел мав тут п'ять рукавів, кожен зі своїм мостом. Рукави засипали й осушили, і на їхньому місці постали мікрорайони вздовж Харківської. Від старого приватного сектору за мостом лишилося тільки два будинки.

  • Блакитні озера — колишні кар'єри, звідки брали пісок для намиву мікрорайонів.
Баси, Суми
Фото: Olga Loboda 0806, CC BY-SA 4.0

Басівський парк.

Колишні села

Баси

південний схід · правий берег Псла

Колишнє село, що до 1920–1930-х років мало близько 2200 мешканців і увійшло до міста в 1950–1960-х. Відомо про два хутори з цією назвою: сотника Григорія Калинника та підпрапорного Михайла Юр'єва. Тут садиба Штеричевої XIX століття з Вознесенською церквою на верхньому поверсі та Басівський парк близько 30 га — колишня територія санаторію, пам'ятка садово-паркового мистецтва.

  • Тепер тут приватний сектор, п'ятиповерхівки кінця 1980-х, обласний перинатальний центр і медичний інститут СумДУ з багатьма іноземними студентами.
Лука, Суми
Фото: Андрій Мозговий, CC BY-SA 4.0

Флігель садиби Лінтварьових, де жив Чехов.

Колишні села

Лука

західна околиця · на Пслі

Назва від того, що Псел робить тут крутий поворот на південь, утворюючи луку — вигин. На місці Луки знайдено поселення VIII–X століть і залишки давньоруського городища, яке частина істориків пов'язує з літописним Липецьком, — це гіпотеза. Колишнє село з колгоспом увійшло до міста в 1950–1960-х.

  • Тут садиба Лінтварьових, де Чехов жив улітку 1888 і 1889 років; будинок-музей працює з 1960 року, а на місцевому кладовищі похований його брат Микола.
Веретенівка, Суми
Фото: Vik shumkova, CC BY-SA 4.0

Веретенівський парк.

Колишні села

Веретенівка

північ · вул. Ковпака

Північна околиця біля вулиць Ковпака й Веретенівської, яку місцеві вважають престижною: котеджі й особняки. Головна окраса — Веретенівський парк, закладений 1904 року, близько 17 га, пам'ятка садово-паркового мистецтва. Через нього тече річка Попадька, а ставок у парку — її залишок.

  • Тут дитяча лікарня, будинок ветеранів і коледж аграрного університету.
  • Будівля психоневрологічного диспансеру на 500 ліжок, яку почали 1988 року, на момент розпаду СРСР була готова на 85% і досі стоїть покинутою.
Роменка, Суми
Фото: A1, CC0

Педагогічний університет на Роменській.

Радянські

Роменка

південний захід · вул. Роменська

Назва від вулиці Роменської — старої дороги на Ромни й Київ. У 1970-х тут постав комплекс педагогічного університету, а вздовж вулиць Гарбузівської й Котляревського — п'яти- й дев'ятиповерхівки зі школою та садочками. Водночас «Роменка» — це й великий масив приватних будинків, про який мешканці кажуть «ні місто, ні село».

  • Тут же Пантелеймонівський міст — колишній довгобуд.
Кіровський мікрорайон, «Аеропорт», Суми
Фото: Magister danko, CC BY-SA 4.0

Головний корпус аграрного університету на Кондратьєва, 160.

Радянські

Кіровський мікрорайон, «Аеропорт»

з 1970-х · вул. Герасима Кондратьєва

Назва «Кіровський» — від колишньої вулиці Кірова, нині Герасима Кондратьєва. Забудова почалася в 1970-х, коли перенесли аеропорт і змінили напрям злітних смуг, тож назву «Аеропорт» мешканці вживають досі. Тут аграрний університет, кадетський корпус, меморіал «Вічна слава» й «афганський» меморіал.

«Хіросіма», Суми
Фото: Oleh Kushch, CC BY-SA 4.0

Вільного фото самої недобудови поки немає — на знімку Псел біля парку Кожедуба, на березі якого вона стоїть.

Урочище

«Хіросіма»

1980-ті · вул. Надярна, берег Псла

Не житловий район, а руїни: недобудований радянський спортивний комплекс на березі Псла навпроти пляжу «Студяга», на краю парку Кожедуба. Після будівництва центрального ринку місто задумало спортивно-розважальний центр: московський інститут спроєктував хокейну коробку, яку влітку мали використовувати як естраду. Колони звели, але з розпадом СРСР будівництво зупинилося.

  • Назва — народне прізвисько: бетонні колони й «вежі» нагадали людям зруйноване місто. Ще кажуть «Сумський Стоунхендж».
  • 2003 року ділянку продали; плани розважального комплексу й котеджного містечка так і не здійснилися. 2014 року художники перемалювали непристойні графіті муралами, і місце стало неформальним арт-простором.
Караван, Суми
Фото: IgorTurzh, CC BY-SA 4.0

«Сумихімпром», за яким лежить Караван.

Колишні села

Караван

за «Сумихімпромом»

Невелике поселення на старій Лосицькій дорозі на Харків. Історик Віктор Звагельський вважає, що воно виникло ще в давньоруські часи. Назва збереглася, хоча її походження джерела не пояснюють, а мешканці й досі живуть дещо окремо від решти міста.

Колишні села

Села, «пришиті» до міста

Пришиб — село, засноване в XVII столітті «підпомічниками» козаків Полкової сотні: 1732 року тут було 12 дворів, 1912-го — близько двохсот і невелика фабрика. До міста увійшло лише після Другої світової. Назву пояснюють або давньоруським словом на позначення вигину річки, де течія б'є в берег, або народно — «пришите» до міста. Тут вулиця Кринична з особняками й Пришибське озеро; до бетонного мосту ще в 1980-х ходив пором.

Тополя між залізницею та Пслом: назву виводять або від тополь, або від заможного козака Тополі, якому належала садиба. На місці вулиці Тополянської було поселення сіверян VIII–X століть. Залізниця 1870-х перетворила ці землі на склади й водозабори, а на Пслі тут піщані пляжі.

Баранівка поруч із Лукою — колишнє село з колгоспом, де 1956 року зупинилася кочова громада ромів; тепер тут живе більшість ромів Сум. Тут же Баранівське кладовище з Алеєю Героїв.

Ганнівка на річці Попадці на півночі була окремим селом щонайменше з середини XIX століття: 1864 року — 20 дворів, 58 мешканців і винокурня, у 1970–1981 роках — радгосп «Ганнівський». Бессарабка біля Пришибу, за однією з версій, названа на честь переселенців із Бессарабії; поруч парк Дурівщина.

Постройка, або Курський, — північ міста за вулицею Горького, селище машинобудівників заводу Фрунзе. Вулицю спершу назвали на честь Чкалова, потім перейменували на Курську, бо вона веде на Курськ, а 2022 року проспект став проспектом Перемоги. Звідки «Постройка», ніхто точно не знає — найпростіше пояснення: «нічого не було, і збудували». Дві труби котельні Північного промвузла заввишки близько 150 метрів — найвищі споруди Сум.

Мова міста

Назви, що лишилися з 1990-х

У 1990-х молодь кожного району мала свій «збір», і їхні назви досі живуть у мові: «Десятка» й «Дев'ятка», «Хімік», «Добровільна», «Привокзальний», «Аеропорт», «Веретенівка», «Дворець» — від Палацу культури заводу Фрунзе, «Дзержинка» — від колишньої вулиці Дзержинського, нині Троїцької, «Постройка», «Бауманка» й «Роменка». Історик Дмитро Кудінов каже, що такі назви зникнуть лише тоді, коли люди перестануть їх вживати.